Шляхи Христа

Додаткова сторінка

 

Релігія1) як «зворотній зв’язок» людини з Богом з точки зору шляхів Христа.
1) Слово «релігія» походить від латинського слова re-ligio (воз’єднання), що означає воз’єднання з Богом, образ котрого формується в глибині нашої душі. Можна провести паралель з голограмою. Подібний процес відбувається і на макрорівні.

Усвідомлення глибинної проблематики людського життя

Як для зцілення через молитву, так і для здійснення серйозних перетворень в людині спочатку треба дати відповідь на питання «Чи бажаєш ти бути здоровим?» (Ів. 5,6). Іншими словами – «чи знаєш ти про власні недосконалості, котрі треба здолати, щоб зробити новий крок назустріч Богу?» «Червона нитка» нерідко пролягає за зовнішньо буденними деталями, які рідко мають відношення до релігії. Людина у дитинстві, у підлітковому віці і аж до повного змужніння, розвиваючись, набуває нових рис, причому колишні здібності до сприйняття нерідко відступають на другий план. Пізніше людина може спробувати повернутися до цього прихованого природного способу сприйняття через спогади та молитву. Здобуті здібності не зникають повністю, але у жорстокому світі життя вони можуть слабнути і зійти нанівець. Завдяки їм, в той чи іншій мірі перебороти розкол життя людини, який викликаний душевно-духовними чи зовнішніми «порушеннями», на інтелектуальне і відокремлене інстинктивне життя і об’єднати їх в одне ціле з центром - «серцем». Можна прослідкувати зв’язок між таким розколом і «плодом з древа пізнання» із райського міфу. Фраза Христа – «якщо не навернетесь і не будете як діти, не увійдете в Царство Небесне» (Мат. 18, 1-3; Мар. 10, 15; Лук. 18, 17) заснована на глибокому знанні, що така можливість повернення існує. Мова тут йде не тільки про дитячу безпосередність, але й про першооснови розвитку, котрі є дійсними «архетипами»2), тобто про базові програми дій, втраченої частини «технічної інструкції» людини. Такий шлях може відкрити значно ширші горизонти, ніж нинішня свідомість, обмежена розумом.

2) архетипи – поняття з глибинної психології К.Г.Юнга, вони означають базові приклади людського буття, які проживають у формі різних образів.

Це не означає, що людина без зусиль може обійтись своїми силами. Ісус вказує на реальний шлях і дає енергію і благу можливість, щоб його здолати. Повністю зрозуміло, що християнські правдошукачі, містики і алхіміки йшли саме цим шляхом пошуку досконалості (див., наприклад, Мат. 5, 48; Ів. 10,34 та ін.). Багато інших християн свідомо і несвідомо отримували досвід в цьому напрямку. При цьому не було великої різниці, яким шляхом вони йшли – внутрішнього збагнення або трансформації своєї віри у справи на благо суспільства. В дусі так званого «повного християнства» вони могли також поєднувати в собі обидва ці початки. Пошуки здолання внутрішньої роздвоєності в людині велись різними культурами багато сторіч. Про це свідчать зусилля таоїстських алхіміків і послідовників різних шкіл йоги3).

3) Індійське слово «йога», дослівно значить «приєднання», також означає пошук воз’єднання з першоосновою.

«Боголюдина» чи послана Богом людина, Ісус Христос, «новий Адам» сигналізує, що вслід за ним люди також можуть відновити свої здібності, котрі дали їм на початку, що наступив час виправити загрозливі перекоси. Можна вважати, Землі «повезло» отримати в його обличчі зв’язок з першоджерелом життєвого змісту – Богом – і найвищим рівнем розвитку людської свідомості. Він зміг здолати сили розкладання. Хоча він відрізнявся від інших людей, все ж він залишається людиною, яка змогла досягти своєї мети. Завдяки йому люди можуть повторити його шлях, особливо якщо робити це свідомо. Його життя і воскресіння вплинули навіть на тих, хто нічого не знав про історичного Христа, подібно тому, як нові навики, придбані тваринами на одному острові, раптом передаються, і доволі швидко, тваринами того ж виду на ще більш віддаленому острові згідно тенденції, відміченою Шелдрейком.

Внутрішній зв’язок людини з Богом спочатку можливий і без участі церкви, хоча община однодумців християн може надати велику допомогу. Суперечливі богословські доктрини, котрі в цільному єстві Христа виділяють або душерятівника, або соціального реформатора, навряд чи можна вважати мудрістю в останній інстанції, навіть якщо вони допомагають окремим людям, особливо таким, хто знайомий з декількома доктринами одночасно. Будь-яка людина може налаштуватися на хвилю Христа в «тихому закутку», але це можливо зробити навіть посередині ринкової площі. Це можна зробити, якщо викликати з пам’яті свої відвічні здібності (див. етапи Євангелія). Якщо припускати, що Христа можна сприймати і після його смерті (адже навіть люди згідно багатьом свідченням продовжують жити після смерті як свідомі істоти, хоча їх не бачать інші люди на Землі), отже, Христа можна вважати існуючим до сих пір. З’являється можливість для молитви «в ім’я Його» або молитви з ним як зі «старшим братом» всеосяжному Богові-отцю (див. Ів. 15, 16; Мат. 6, 7-15; Мат. 18, 19-20). Ось приклад:

Господи, мій початок, опора моя і надія!
У єдності з Ісусом Христом*, дякую Тобі за все, що йде від Тебе;
пробач мені те, що віддаляє мене від Тебе**;
хай серед спокою дух Твій додасть мені творчих сил***;
веди мене вперед по Твоєму шляху.

*) Ті, хто вважає це доцільним, можуть додати сюди і Діву Марію. Таким чином можуть розвиватись як чоловічі, так і жіночі властивості людської натури.
**) Тут можна 1) звернути внутрішній погляд на негативно сприймані спонукання і проблеми (наприклад, надмірну соромливість, заздрість, байдужість або зарозумілість) – все, що може виявлятися в словах або вчинках (див., наприклад, Мат. 5,22); 2) замість міркувань витримати момент спокійного чекання і постаратися усвідомити, в чому полягає проблема; нарешті 3) передати цей усвідомлений баласт, що став майже фізично відчутним, Богу в молитві (Богу або Христу можна ввірити і весь свій подальший життєвий шлях); 4) спокійно чекати, поки не прийде нове відчуття або не з’являться признаки полегшення або підсвідомість не підкаже «відповідь».
***) У стані покою події дня «відстоюються» і стають доступними для усвідомлення і молитви. З’являється відкритість до нового.

Значення етики

Одним з етапів шляху є «любов до Бога», який стоїть вище всього, а також любов «до ближнього як до себе самого» (Мат. 19,19), що має на увазі і любов до себе також. Любов до себе може бути частиною прагнення до розуміння своєї задачі в своєму колі. Любов зв’язує з Христом, так як вона є його основною рисою у поєднанні з мудрістю. Благі вчинки у дусі Христа нерідко допомагають зрозуміти шлях Христа у внутрішніх і зовнішніх проявах. Ісус слідував раніше закладеним основним етичним правилам, тому що людина зазвичай «пожинає те, що посіяла» (Гал. 6, 7), однак від поклав вищу відповідальність на кожного, не підкреслюючи значення зовнішніх законів. При цьому людина може відчути в собі дещо співзвучне Христу, навіть якщо це сприймається як совість, з чого бере початок внутрішнє «народження зверху» (Ів. 3). Говорячи іншими словами, з часом людина як ціле все більше пронизається духом того, що до неї пережив Христос. Така відправна точка може бути виявлена людиною у своєму серці, душі або дусі – засоби пізнання у всіх різні. Як би окремо взята людина не сприймала Христа і пов’язану з ним енергію, розумно як можна частіше фіксувати свою свідомість на тому, що дана людина вже встигла дізнатись, з тим, щоб у неї розвивався прямий контакт з Богом, навіть коли спочатку прогрес не дуже помітний.

Енергію, котра розвивається в середині людини як вияв милості Божої, може доповнювати універсальна цілюща сила, яка походить від «зовнішнього» Христа або Бога. Її сприйняття і тут може дуже відрізнятись, але в будь-якому випадку вона буде явною і зробить відповідний вплив на оточуючий світ. Якщо раніше подібні явища обмежувались небагатьма людьми, котрі вважались «містиками», «святими» і т.д., то в наші часи «апокаліпсиса» вони все більше розповсюджуються серед звичайних людей. Хоча значення цього процесу до кінця не зрозуміло, про нього тут треба згадати. Це універсальна «зовнішня» дія або поглинається, або при деяких обставинах болісно відскакує від забарикадованих людей, у котрих в середині не розвилось нічого схожого. В такому випадку вона сприймається як «суд».

Направ мене, щоб на шляху до Тебе не нашкодив я іншим людям;
настав мене на допомогу іншим в Твоєму дусі;
збережи мене на моєму шляху; *
допоможи мені краще відповідати на Твою любов.

*) Тут можна згадувати інших людей.

Паралелі глобального розвитку в різних культурах з прадавніх часів

Подібно етапам розвитку людини від дитинства до зрілості людські культури розвивались, піднімаючись від одного рівня свідомості до іншого. При цьому з’являлись нові здібності (вільне волевиявлення, відчуття і мислення), з іншого боку, зменшувалась першепочаткова усвідомленість людей про цілісність світу, накопичувались проблеми. Див. «Першопочаток і сучасність» Жана Гебсера: архаїчна, магічна і містична свідомість, а також вірогідність виникнення інтегрованої свідомості, котру можна назвати розсудливою свідомістю. Видатні зразки для наслідування сприяли тому, що етапи розвитку, які були помітні хіба що спочатку, розкривалися по-справжньому, принаймні, в масштабах, здатних вплинути на культуру. Цей процес йшов наперекір всім перешкодам, але часто супроводжувався великими втратами. У новітню епоху знову стало помітно, що людство і окремі народи стоять перед доленосним вибором. Щоб вижити, їм доведеться здійснити нові малі і великі «квантові стрибки» і пройти через нові етапи еволюції. 4) Вони намічались вже 2000 років тому. Це не має відбуватись за рахунок раніше придбаних якостей, наприклад, розсудливості. Якщо достатньо окремих людей будуть виробляти у себе все ціліснішу розсудливу свідомість, все більше будуть поєднувати себе зі своєю божественною першоосновою1), катастрофу апокаліпсис все ще можна запобігти за допомогою той, що йде «згори». Потрібен також зв’язок з зовнішніми рухами активістів, наприклад, рухом за підтримку миру. Всі люди доброї волі грають свою важливу роль у «п’єсі». Багато людей, які випадають із русла сталих релігійних течій, явно шукають своє місце, випереджають свій час, допомагають отримати уроки з минулого, не дивлячись на засилля «посередності», що зберігається. Питання, що є кінцевою метою, зовнішнє «спасіння» чи екзистенціальний прогрес свідомості і буття людини, відноситься до розряду питань про те, що з’явилось раніше – яйце чи куриця. Колишні шкали цінностей неминуче прийдеться трансформувати, так як людина вже доволі ясно може собі представити, куди веде слідування колишньої, застарілої програмі. Як все на світі є частиною цілого, так і всіляке добре діло вливається в загальну скарбничку.

4) З песимістичною точкою зору, яка представлена в останній книзі Герберта Груля «Вознесіння у нікуди», можна не погодитись вже тому, що можливість сприйняття джерела розвитку і енергії, котрого він не наділяє увагою, існує, нехай це навіть лише потенціальна можливість. Це джерело – Бог.

Спонукай людей залишити рішення про життя і смерть в Твоїх руках *; Допоможи тим, хто працює на благо Твого творіння;
Приведи цей світ до прориву в обітовану Тобою нову епоху.**

*) Тут можна включити додаткові деталі або пропрацювати їх пізніше, в процесі медитативного споглядання. Приклади ідей: «припинення розгойдування маятника насильства і контрнасильства», «ліквідація ґрунту для насильства шляхом реального вирішення проблем», «ведення мирного діалогу між людьми доброї волі, які належать до різних релігій».

**) Лука 11:2; 21:31. Одкровення 11:16. Бог роздає любов, яку отримує.

«Поворот лицем» до Бога можливий як у великому, так і в малому.

Важливим є не тільки людські думки про релігію, але також дійсний зв’язок з Богом.

Ів. 16,12-13: Ще багато, що маю сказати вам; але ви тепер не можете вміщати.

Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину: бо не від Себе говорити буде, але говоритиме, що почує, і майбутнє сповістить вам

 

Повернуться на головну сторінку http://www.ways-of-christ.com/uk/

Шляхи Ісуса Христа, його внесок у розвиток людської свідомості, преображення людства і Землі. Незалежний інформаційний веб-сайт, який представляє
точки зору

різних сфер дослідження і пізнання, а також який містить практичні рекомендації для особистого розвитку.